Летрозол чи тамоксифен в ад'ювантній терапії гормонозалежного РМЗ у пацієнток в постменопаузі

Опубліковані оновлені результати дослідження 3 фази Breast International Group (BIG) 1-98, які відображають період спостереження в 12,5 років (оригінальне дослідження - 8 років). Як і раніше зберігається тенденція до того, що ад'ювантна терапія летрозолом перевершує терапію тамоксифеном за показниками загальної і безрецидивної виживаності, хоча ці відмінності не досягають статистичної значущості. У перші 10 років летрозол кращий за тамоксифен щодо профілактики контралатерального раку молочної залози (РМЗ), хоча в наступні 10 років перевага переходить до тамоксифена.

BIG 1-98 - подвійне сліпе дослідження 3 фази, в якому порівнювали ад'ювантну гормональну терапію тамоксифеном і летрозолом протягом 5 років і їх послідовне призначення (2 роки один препарат, 3 роки інший) у хворих на ранній гормонозалежний РМЗ в постменопаузі. Автори дослідження продовжили довгострокове спостереження, збираючи дані щодо виживаності, статусу захворювання і небажаних явищ.

Медіана спостереження склала 12,6 років. Всього в дослідженні взяли участь 8010 пацієнток, з них 4433 були живі і продовжили спостерігатися. Для групи, яка отримувала летрозол або тамоксифен в монотерапії, було виявлено, що летрозол тільки незначною мірою зменшує ризик рецидиву на 9% (відношення ризиків 0,91; р = 0,08). Цей ефект летрозола зберігався протягом усього часу, хоча магнітуда на користь летрозола дещо знизилася в порівнянні з показниками після 8 років спостереження. Відносини ризиків для інших кінцевих точок ефективності (загальна виживаність, час до появи віддалених метастазів, час до розвитку РМЗ) були приблизно такими ж, як і в попередньому дослідженні. Летрозол незначно знижував ризик смерті від РМЗ на 11% (ВР 0,89; р = 0,20).

Відносини ризиків для летрозола і тамоксифена були приблизно однаковими для всіх пацієнтів незалежно від первинного статусу лімфовузлів. Однак, як і очікувалося, абсолютні показники свідчили на користь летрозола, особливо в когорті пацієнтів з ураженими лімфовузлами. Ефективність летрозола і тамоксифена щодо частоти розвитку контралатерального РМЗ в значній мірі залежала від часу: в перші п'ять років ОР 0,62; з 5 до 10 років - ДР 0,47; більше 10 років - ДР 1,35 (р = 0,005).

За час спостереження в групі тамоксифену відзначено зростання захворюваності іншими видами раку на 18%, більшою мірою за рахунок більшої кількості випадків раку ендометрія ще за даними оригінального дослідження (138 пацієнтів в групі летрозолу, 163 в групі тамоксифену в оригінальному дослідженні; 38 пацієнтів в групі летрозолу і 37 в групі тамоксифену в оновленому дослідженні).

При аналізі небажаних явищ не виявлено значної різниці в кількості випадків остеопорозу/остеопенії в групах летрозола і тамоксифена, так само як і інфарктів міокарда та цереброваскулярних подій. У групі летрозолу, однак, частіше зустрічалися інші серцево-судинні ускладнення: артеріальна гіпертензія, серцева недостатність, надшлуночкова аритмія, недостатність клапанів і тромбоемболії.

Що стосується груп, коли режими ад'ювантної гормональної терапії послідовно змінювалися, то результати, отримані в групі летрозол 2 роки, далі тамоксифен 3 роки, дуже схожі на дані групи монотерапії летрозолом протягом 5 років. Наприклад, кумулятивна кількість рецидивів коливалася в рамках 1% протягом усього часу спостереження: 12,3% проти 12,6% через 5 років, 26,0% проти 26,8% через 10 років, 35,5% проти 36,2 % через 14 років. Це, мабуть, означає, пишуть автори дослідження, що тамоксифен може бути хорошим партнером для летрозола у випадках, коли пацієнти не хочуть продовжувати гормональну терапію інгібіторами ароматази.

Автори дослідження не роблять однозначних висновків. Оскільки відмінності в ефективності летрозола і тамоксифена не досягнули статистичної значущості, мова йде тільки про тенденції. Крім того, автори відзначають, що на віддалені результати міг вплинути і той факт, що багато пацієнток на момент аналізу досить сильно постаріли і досягли 70-80 років (середній вік на момент включення - 61 рік). Багато з цих жінок мають підвищений ризик смерті незалежно від попереднього РМЗ. Таким чином, на перевагу летрозола могли вплинути саме скорочення популяції дослідження за рахунок інтеркурентних смертей.

 Journal of Clinical Oncology