Еверолімус у пацієнтів з поширеним фолікулярним раком щитовидної залози: результати II фази клінічних досліджень

Schneider TC1,2, de Wit D3, Links TP4, van Erp NP5, van der Hoeven JJ1, Gelderblom H1, Roozen IC1, Bos M1, Corver WE2, van Wezel T2, Smit JW5, Morreau H2, Guchelaar HJ3, Kapiteijn E1.

1. Departments of Clinical Oncology.
2. Pathology, and.
3. Clinical Pharmacy and Toxicology, Leiden University Medical Center, 2300 RC, Leiden, The Netherlands.
4. Department of Endocrinology, University Medical Center Groningen, University of Groningen, 9713 GZ, The Netherlands; and.
5. Department of Clinical Pharmacy, Radboud University Medical Center, 6525 GA, Nijmegen, The Netherlands.

Скорочення:
Mammalian target of rapamycin (mTOR) - мішень рапаміціна в клітинах
CR - повна відповідь
PR - часткова відповідь
SD - стабілізація захворювання
PFS - виживаність без прогресування
OS - загальна виживаність

ОБҐРУНТУВАННЯ: Повідомлялося, що мішень рапаміціна в клітинах (mTOR) бере участь в патогенезі пухлин щитовидної залози, а лікування інгібітором mTOR еверолімусом показало багатообіцяючі результати при терапії ендокринних пухлин. Ми провели проспективне клінічне дослідження II фази для визначення ефективності та безпеки еверолімусу у пацієнтів з поширеним фолікулярним раком щитовидної залози.

ПАЦІЄНТИ І МЕТОДИ: Двадцять вісім пацієнтів з прогресуючим метастатичним або місцево-поширеним диференційованим раком щитовидної залози, рефрактерним до променевої терапії і 7 пацієнтів з анапластичним раком щитовидної залози були включені в дослідження. Вони отримували еверолімус 10 мг перорально один раз в день. Первинною кінцевою точкою була частота контролю захворювання [повна (CR) + часткова відповідь (PR) + стабілізація захворювання (SD)> 24 тижнів]. Вторинні кінцеві точки включали виживання без прогресування (PFS), загальну виживаність (OS), токсичність, а також мутаційні і фармакокінетичні результати.

РЕЗУЛЬТАТИ: Медіана тривалості спостереження склала 38 місяців (2-64). Сімнадцять пацієнтів (65%) продемонстрували SD, з яких 15 (58%) показали SD> 24 тижні. CR або PR не спостерігалося. Медіана PFS і OS становила 9 [95% довірчий інтервал (ДІ): від 4 до 14] і 18 (95% ДІ: від 7 до 29) місяців відповідно. На показники виживаності негативно впливало наявність кісткових метастазів. Токсичність була в основному на рівні 1/2 і включала анемію (64%), кашель (64%), стоматит (61%) і гіперглікемію (61%). Тривалість SD була пов'язана з впливом еверолімусу. Наявність варіантів соматичних генів, пов'язаних з передачею сигналів mTOR, явно не стратифіковані відповіді.

ВИСНОВОК: Еверолімус володіє клінічно значущою протипухлинною активністю у пацієнтів з поширеним раком щитовидної залози на пізніх стадіях. З огляду на спостережуваний рівень контролю захворювань і відносно низький профіль токсичності, подальше дослідження еверолімусу при послідовній або комбінованій терапії у цих пацієнтів є виправданим.

J Clin Endocrinol Metab. 2017 Feb 1;102(2):698-707. doi: 10.1210/jc.2016-2525.

everolinus tyreoid cancer