VOLUME 20, ISSUE 1, P74-87, JANUARY 01, 2019

Хірургічне лікування та виживаність при колоректальному раку в Данії, Англії, Норвегії та Швеції: популяційне дослідження

Sara Benitez Majano, MSc; Chiara Di Girolamo, MSс; Prof Bernard Rachet, FFPH; Camille Maringe, MSc; Marianne Grønlie Guren, MD; Prof Bengt Glimelius, MD et al.

Актуальність
Показано, що виживання від колоректального раку в Данії та Англії нижче, ніж у інших країнах з високим рівнем життя. У даному дослідженні використано дані національних реєстрів щодо колоректального раку, щоб оцінити можливість залежності різної частки оперованих пацієнтів та інтернаціональної різниці у виживаності при колоректальному раку.

Пацієнти та методи
У цьому популяційному дослідженні було зібрано дані про всіх пацієнтів віком 18–99 років, у яких діагностували первинну інвазивну колоректальну аденокарциному з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року в Данії, Англії, Норвегії та Швеції. Дані збирались з національних реєстрів щодо колоректального раку. Було оцінено стандартизовану за віком чисту виживаність за допомогою багатовимірного моделювання, а також порівняно підгрупи пацієнтів, яким було проведено резекційну операцію, за стадією та віком. Було використано логістичну регресію для прогнозування резекційного статусу пацієнтів, якби вони лікувались у країнах з найкращими показниками, враховуючи їх індивідуальні особливості.

Результати
В дослідження було включено інформацію про 139 457 пацієнтів з діагнозом колоректальна аденокарцинома з Англії, Данії, Норвегії та Швеції. Топографічний розподіл незначно відрізнявся між країнами. Віковий розподіл пацієнтів був подібним між країнами, причому пацієнти з раком прямої кишки були молодшими, ніж пацієнти з раком товстої кишки в цілому. Медіана спостереження була подібною в країнах. Стадія хвороби була відомою у 11 676 (90,1%) з 12 958 пацієнтів у Данії, 81 108 (83,2%) з 97 466 в Англії, 10 174 (88,9%) з 11 450 в Норвегії та 16 572 (94,3%) з 17 583 у Швеції. У пацієнтів із відомою стадією хвороби, частка діагностованих раків товстої кишки І-ІІІ стадій була вищою у Швеції, ніж в Англії, Норвегії та Данії. Що стосується раку прямої кишки, то частка діагностованих раків прямої кишки I-III стадій була вищою в Англії, ніж у Швеції, Данії та Норвегії.
Трирічна чиста виживаність, стандартизована за віком, при раку товстої кишки була вищою у Швеції та Норвегії, ніж у Данії та Англії. Виживаність при раку прямої кишки була стабільно вищою, ніж при пухлинах товстої кишки в досліджуваних країнах. Трирічна виживаність від раку прямої кишки в цілому була схожа між Данією, Норвегією та Швецією та нижчою в Англії.
Чиста виживаність зменшувалася зі збільшенням стадії захворювання. Трирічна виживаність, стандартизована за віком, для пухлин I стадії була вище 95% у всіх країнах як для раку товстої кишки, так і для прямої кишки. Трирічна виживаність пацієнтів з пухлинами II стадії становила близько 90% або вище у всіх країнах, хоча виживаність пацієнтів з раком прямої кишки або товстої кишки в Англії та раком товстої кишки в Данії була помітно нижчою, ніж у пацієнтів у Швеції чи Норвегії. Хоча виживаність пацієнтів із раком товстої та прямої кишки ІІІ стадії становила в цілому вище 75%, в Англії вона виявилась нижчою, ніж у Норвегії та Швеції до 3 років після встановлення діагнозу, а в Данії через 1 рік після встановлення діагнозу. Виживаність при IV стадії раку товстої кишки була стабільно найнижчою в Англії та найвищою в Норвегії, досягаючи 20,5% для Англії та 33,0% для Норвегії за 3 роки. При раку прямої кишки IV стадії виживаність була найнижчою у Швеції та Англії (26,7% у Швеції та 27,1% в Англії) та найвищою в Норвегії (38,5%) за 3 роки.
Загальна частка пацієнтів, яким було виконано резекцію, була більшою для раку товстої кишки, ніж для раку прямої кишки у всіх країнах. Не вдалося встановити хірургічний статус деяких пацієнтів у Данії, оскільки вони не були зареєстровані в базі даних Датської групи колоректального раку (949 [11,1%] з 8567 пацієнтів з раком товстої кишки та 263 [6,0%] з 4391 пацієнта з раком прямої кишки). Пацієнти з колоректальним раком, які не були зареєстровані в базі даних Датської групи колоректального раку, ймовірніше мали поширену стадію захворювання або відсутню інформацію про стадію, та бути трохи старшими за пацієнтів, зареєстрованих у базі даних. Дані про хірургічне втручання були недоступні для 0,3% пацієнтів з колоректальним раком в Англії, оскільки записи національного реєстру раку щодо них могли бути не пов'язаними з додатковими базами даних (Статистика випадків по лікарні, Національний аудит раку кишечника або Cancer Waiting Times). Далі повідомлено про аналіз пацієнтів з відомим хірургічним статусом. Частка пацієнтів, яким було проведено резекцію, була найвищою у Швеції та найнижчою в Англії для обох типів раку.
Частка пацієнтів, яким було виконано резекцію, була нижчою у віковій групі 75 років або старше, ніж у молодшому віці пацієнтів у кожній країні, при цьому міжнародні відмінності в резекційній хірургії зростали із збільшенням віку пацієнтів. Частка хворих на рак товстої кишки у віці 75 років і старше, щодо яких були наявні дані про резекцію, коливалася в межах 19 078 (59,7%) з 31 946 пацієнтів в Англії до 4429 (80,9%) з 5474 пацієнтів у Швеції. У пацієнтів віком від 75 років або старше, які мали рак прямої кишки, частка резекцій склала від 4663 (45,7%) з 10 195 пацієнтів в Англії до 1342 (61,9%) з 2169 пацієнтів у Швеції. У Швеції спостерігалася найбільша частка пацієнтів, яким було проведено резекцію товстої кишки, у всіх вікових групах. Що стосується раку прямої кишки, Норвегія та Швеція мали найвищий відсоток резекцій у всіх вікових групах, окрім наймолодшої. Саме в ній Данія мала найвищу частку оперованих пацієнтів. В Англії спостерігалась найнижча частка пацієнтів, яким було проведено резекцію прямої кишки, у всіх вікових групах та пацієнтів з резекцією товстої кишки у двох найстарших вікових групах.
Для врахування відмінностей у розподілі за стадією захворювання, вивчались підгрупи пацієнтів за стадією та віком. Частка хворих на рак товстої кишки з можливістю проведення резекції була здебільшого однаковою у чотирьох країнах для I та II стадій та віку 75 років і молодше. У Англії резекцію було проведено більшій частці пацієнтів молодше 85 років з раком товстої кишки I стадії, ніж в інших країнах. Однак там же спостерігалось стрімке зниження кількості пацієнтів старших вікових категорій, яким проводили хірургічне лікування, для усіх стадій захворювання та обох типів раку, чого не було помічено в інших країнах. Наприклад, більшій кількості пацієнтів було проведено резекцію з приводу раку товстої кишки I стадії у віці 75–84 років, ніж у віковій групі 85 та старше у всіх країнах, але абсолютна різниця між цими віковими групами становила 18,0% в Англії порівняно з 2,9–5,5% в інших країнах. Аналогічна закономірність відзначена і в інших стадійних підгрупах. Частка хворих на рак товстої кишки у віці 85 років і старше, яким проводилась резекція, постійно була найбільшою у Швеції для кожної стадії захворювання порівняно з іншими трьома країнами.
Серед пацієнтів молодше 85 років з раком прямої кишки I або II стадії, не було відмічено суттєвих відмінностей у перевазі резекції в будь-якій із чотирьох країн. Однак для пацієнтів з раком прямої кишки III-IV стадії, частка пацієнтів, яким проводили резекцію, була нижчою в Англії, ніж в інших країнах даного дослідження, особливо у найстарших вікових групах. Спостерігався віковий градієнт у частці пацієнтів, яким було проведено резекцію, серед усіх стадій раку прямої кишки в Данії, Англії та Швеції, з меншою кількістю пацієнтів віком 85 років або старше, ніж молодших пацієнтів. Віковий градієнт був більш різко вираженим в Англії, ніж в інших країнах. Наприклад, між пацієнтами у віці 75–84 років та 85 років і старше абсолютна різниця у частці пацієнтів, яким було проведено резекцію з приводу пухлин прямої кишки III стадії, становила 29,6% в Англії, 20,9% у Швеції, і 12,8% у Данії. Не було виявлено віковий градієнт у частці пацієнтів з раком прямої кишки в Норвегії, за винятком пацієнтів із раком IV стадії.
Щоб оцінити обґрунтованість отриманих висновків і перевірити, чи отримані різниці ймовірностей між віковими підгрупами пацієнтів, яким проводилась резекція, були зумовлені різними підходами у веденні пацієнтів зі встановленим діагнозом у 90 років та старше, було повторено аналіз із виключенням цієї вікової підгрупи. Закономірності, які спостерігались раніше, збереглись при цьому реаналізі.
Загалом у Швеції спостерігалась найбільша виживаність при раку товстої кишки та прямої кишки та найбільша частка пацієнтів із резекціями порівняно з іншими країнами (хоча результати по Норвегії загалом були схожими або навіть кращими у конкретних підгрупах, ніж у Швеції). Щоб виділити групи пацієнтів, несприятливих щодо проведення резекції порівняно з іншими країнами, для Швеції було застосовано коефіцієнти щодо даних інших трьох країн. Отримані результати було інтерпретовано як ймовірність резекції для пацієнта, якщо його лікували аналогічно шведським пацієнтам, враховуючи вік, стать та стадію захворювання. Кількість подій на параметр перевищувала рекомендований поріг десяти у всіх категоріях, 100 подій на параметр для найбільш комплексної моделі в категорії з найменшими подіями (стадія IV раку прямої кишки).
У цьому гіпотетичному сценарії, зміни у групах пацієнтів з раком товстої кишки або прямої кишки І стадії, яким було проведено резекцію, були б незначними. В Англії, Данії та Норвегії була б більша частка лікованих серед пацієнтів із II та III стадією раку товстої кишки та прямої кишки, якщо б їх лікували, як у Швеції. Загалом, найсильніше поліпшення у групі пацієнтів, яким можливо провести резекцію, відбулось би при II стадії (від 78,9% до 90,7%) або III стадії (від 70,3% до 88,2%) раку прямої кишки в Англії. Частка пацієнтів, яким можливо було б провести резекцію при раку товстої кишки IV стадії в Данії та Англії, також могла б збільшитись (з 39,1% до 51,1% у Данії та з 40,0% до 49,8% в Англії), тоді як у Норвегії ця частка навпаки зменшилася б (з 55,6% до 49,9%), якби пацієнти лікувалися за шведською моделлю. Гіпотетичне зниження частки пацієнтів із IV стадією та можливістю резекції було б ще більш вираженим для раку прямої кишки (з 47,4% до 28,8%) у Норвегії.
Пацієнти з невідомою стадією хвороби були дещо старшими за середній вік для кожної країни та типу раку (діапазон 75,3–77,3 років для раку товстої кишки та 74,5–75,4 років для раку прямої кишки). Частка хворих на рак товстої кишки з невідомою стадією, у яких були наявні дані про проведену резекцію, була нижчою, ніж у категоріях будь-якої відомої стадії в усіх країнах, і вище в Англії, ніж у інших трьох країнах. Частка хворих на рак прямої кишки з невідомою стадією, у яких були наявні дані про проведену резекцію, була більшою у Швеції, ніж у інших трьох країнах. Виживаність хворих на колоректальний рак невідомої стадії захворювання була більшою у Швеції, ніж у Данії, Англії та Норвегії. Крім того, виживаність цих пацієнтів була вищою, ніж у пацієнтів із відомим захворюванням III стадії та нижчою, ніж у пацієнтів із відомим захворюванням IV стадії у всіх чотирьох країнах.

Висновки
Виживаність при раку товстої кишки та раку прямої кишки в Англії та раку товстої кишки в Данії була нижчою, ніж у Норвегії та Швеції. Виживаність відносно забезпечувалась хірургічною резекцією в цих країнах. Відмінності в підборі пацієнтів для операції, особливо у пацієнтів старше 75 років або осіб із поширеною хворобою, можуть частково пояснити ці відмінності в міжнародному рівні виживаності при колоректальному раку.

Посилання на оригінальне джерело