До них, в першу чергу, потрібно віднести зловживання алкоголем, негативний вплив від якого зв’язаний з дією кількох взаємодоповнюючих факторів. Їх сумарний ефект не співпадає з розвитком патологічної залежності від алкоголю, тобто впливає на організм приховано.

Причини впливу алкоголю на процес канцерогенезу

alcohol


Порушення всмоктування профілактичних компонентів харчування в кишечнику, зокрема фолієвої кислоти та ін.
Прямий токсико-метаболічний ефект алкоголю на функціональні та структурні елементи органів травного тракту – зниження антитоксичної функції печінки, включаючи знешкодження та виведення канцерогенів з організму, розвиток хронічного запального процесу, жирове переродження печінки.
Розвиток несприятливих змін загального обміну речовин: сам по собі алкоголь володіє високою енергоємністю і тому порушує оптимальний рівень потреби продуктів, які складають основу профілактичного харчування.

Окремої уваги в оцінці протипухлинного харчування заслуговує «харчове» залізо. Джерело заліза в організмі – їжа: залізо харчових хромопротеїдів – гемоглобіну та міоглобіну (в першу чергу червоне м'ясо) і негемоглобінове залізо з овочів та фруктів; продукти постійного (фізіологічного) розпаду еритроцитів в печінці та селезінці. Всі ці фактори проходять через кишечник у вигляді харчових субстратів та компонентів жовчі. Всмоктування заліза відбувається переважно в тонкій кишці – 5-20 % від його вмісту в їжі, складу заліза в калі в десятикратному розмірі переважає його поглинання в кишечнику. Залізо існує в окисній (Fe3+) та закисній (Fe2+) формах. В середньому для дорослої здорової людини потреба в залізі складає 10-18 мг/добу ( приблизно 5 мг на 1000 ккал, при цьому у жінок потреба в 2 рази вища, чим в чоловіків). Харчові хромопротеїди (гемове залізо – гемоглобін і міоглобін м’ясних продуктів в формі Fe2+) всмоктується в тонкій кишці без подальшого перетворення, а в товстій – окисляються кишечники бактеріями (гем окислюється в гематит) і виділяються з калом або в незмінному вигляді, або у вигляді продуктів кишечого метаболізму. Люди, які вживають м’ясні продукти, як правило, не відчувають дефіциту заліза.

zalizo

Засвоєння заліза рослинного раціону харчування має свої особливості. Основна кількість заліза рослинної їжі знаходиться в складі комплексів окисного заліза з органічними з’єднаннями – білками, фітиновою кислотою, для всмоктування воно повинно звільнитись із комплексів і трансформуватись в закис заліза. Тому засвоєння заліза з рослинних продуктів має меншу ефективність, цей факт повинен враховуватись при вегетаріанському типі харчування.
Одним з важливих показників обміну заліза є вміст феритну в сироватці (ферити складає до 20% всього заліза в організмі, 60-70% складає гемоглобін , 5% - зв’язане залізо в тканинах). Надмірна концентрація феритну (Nelson R.L. et al., 1994) – вище 400 нг/мл – корелює з інтенсивністю прогресування аденом кишківника. Основною причиною канцерогенної загрози є його метаболічна активність із створенням вільно-радикальних сполук. В цьому процесі беруть участь кишкові бактерії, припускають, що саме з цим пов'язаний мутагенний ефект на клітини слизової оболонки кишківника.
Проблема використання заліза з урахуванням канцерогенезу полягає в тому, щоб забезпечити його оптимальне всмоктування в тонкій кишці та зменшити окислення в нижче розташованих відділах. Факторами, які посилюють всмоктування, є шлунковий сік, аскорбінова кислота. Особливе значення розвитку дефіциту заліза набуває у випадках резекції шлунку.
Ряд факторів надає на оксидантні ефекти заліза в товстому кишечнику захисний коригуючий ефект.
Це фіати і фосфати, які зв’язують залізо в нерозчинні комплекси і вітаміни-антиоксиданти, які «погашають» ефект вільно радикальних реакцій іонного заліза.