Особливості стійкої відповіді і ефективності лікування капецитабіном в якості монотерапії при поширеному раку молочної залози: реальні дані, отримані в великій когорті одноцентрових досліджень.   

Огляд

Мета: в популяції з метастатичним раком молочної залози (мРМЗ), що одержувала монотерапію капецитабіном, досліджували клініко-патологічні особливості як можливі біомаркери онкологічного результату.

Методи: ретроспективне дослідження пацієнток з мРМЗ, які отримували лікування в Університетській Клініці Leuven, які почали прийом капецитабіну в період з 1999 по 2017 рік. Первинною кінцевою точкою була стійка відповідь (DR), яка визначається як непрогресуюче захворювання протягом> 52 тижнів. Іншими основними кінцевими точками були частота об'єктивної відповіді (ЧОВ), час до прогресування (ЧДП) і загальна виживаність (ЗВ).

Отримані результати: Включено 506 пацієнток; середній вік постановки первинного діагнозу рак молочної залози склав 51,2 років; 18,2% мали de novo мРМЗ; 98,8% були попередньо проліковані таксанами і / або антрацикліном. Стійку відповідь (DR) досягнуто у 11,6%. Пацієнти з DR, в порівнянні з пацієнтами без DR, з більшою ймовірністю мали естроген-рецептор позитивний статус (ER) (91,5% vs 76,8%, p = 0,010) при первинному діагнозі, мали меншу частоту ураження лімфатичних вузлів (LN ) (35,6%), в порівнянні з 49,9%, p = 0,039) до початку прийому капецитабіну, з більшою ймовірністю мали місце метастази, обмежені ≤ 2 ураженими ділянками (54,2% vs 38,5%, p = 0,020), а час від метастазування до початку прийому капецитабіну був триваліший (медіана 3,5 vs 2,7 років, p = 0,020), ЧОВ склала 22%.

 Медіана ЧДП і ЗВ склала 28 і 58 тижнів відповідно. У багатовимірному аналізі (тільки для ЧДП) позитивний статус ER (відношення ризиків (HR) = 0,529, p <0,0001, негативний статус HER2 (HR = 0,582, p = 0,024), відсутність регіонарних лімфовузлів (HR = 0,751, p = 0,008 ) і ураження печінки (HR = 0,746, p = 0,013), похилий вік на початок прийому капецитабіну (HR = 0,925, p <0,0001) і більш молодий вік на момент постановки діагнозу мРМЗ (HR = 0,935, p = 0,001) були значущими ознаками більш тривалої виживаності до прогресії.

Висновок. Наведені дані відображають відповідні клініко-патологічні особливості, пов'язані зі стійкою відповіддю і часом до прогресії у пацієнтів, які застосовували монотерапію капецитабіном при мРМЗ.

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/33471187/