РАК У МОЛОДИХ ПАЦІЄНТІВ - ПРОБЛЕМИ ПРОФІЛАКТИКИ, СКРИНІНГУ, ЛІКУВАННЯ, РЕАБІЛІТАЦІЇ.

Мультидисциплінарний конгрес з міжнародною участю. Україна, 20 – 29 травня 2021.

22.05.2021.

О.С. Зотов . Кісткові метастази і медикаментозно-індукований остеопороз при раку молочної залози: шляхи вирішення проблем.

 Бісфосфонати мають здатність до стримування резорбтивних процесів у кістках шляхом зниження активності остеокластів. Пригнічуючи резорбцію кістки, бісфосфонати гальмують росткові чинники, тим самим блокують зворотний зв’язок із пухлинними клітинами, що сприяє зниженню активності проліферації пухлинних клітин.
Бісфосфонати також здатні знижувати адгезію пухлинних клітин до кістки, що робить її менш доступною для них, стримуючи появу нових метастатичних вогнищ.
У комбінації зі стандартною протипухлинною терапією бісфосфонати уповільнюють прогресування кісткових метастазів, стабілізують зміни в кістках, що сприяє розвитку в цих ділянках остеосклерозу.

Під час  лікування хворих із метастазами в кістках, особливо остеолітичного характеру, безперечні перспективи має використання бісфосфонатів (золедронова кислота, ібандронова кислота ) – синтетичних аналогів неорганічного компонента кісткового матриксу. Застосування бісфосфонатів дає змогу у хворих з кістковими метастазами в короткі строки зменшити больовий синдром, кількість патологічних переломів, поліпшити їхнє самопочуття та якість життя.

Доведена здатність бісфосфонатів знижувати частоту ускладнень метастатичного процесу на 30–40%.  Результати останніх досліджень демонструють наявність позитивної кореляції між вираженістю такого ефекту та тривалістю лікування бісфосфонатами, крім того, чим раніше розпочата терапія, тим більша її ефективність.

Золедронова та ібандронова кислота відносяться до нової генерації бісфосфонатів, які є потенційно більш активними за попередників та мають ряд переваг  у якості засобів для зменшення частоти ускладнень метастатичного ураження скелета

Роль бісфосфонатів у зменшенні частоти ускладнень при метастатичному ураженні скелета не викликає сумнівів. Раціональним є  тривале застосування бісфосфонатів для зменшення втрати мінеральної щільності кісток у хворих на рак молочної та передміхурової залози, які отримують протипухлинну хіміо та гормонотерапію.