Внутрішньовенна неопіоїдна аналгезія як компонент периопераційного знеболювання  

 

Внутрішньовенна неопіоїдна аналгезія як компонент периопераційного знеболювання: літературний огляд використання ібупрофену (Бупірол) для внутрішньовенного застосування

Георгіянц Марине Акопівна, Корсунов Володимир Анатолійович, Пушкар Михайло Борисович

Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України

Резюме. Розвиток анестезіології протягом початку ХХІ століття характеризується тенденцією до обмеження використання опіоїдів як під час анестезії (низькоопіоїдна та безопіоїдна анестезія), так і під час післяопераційного знеболювання (мультимодальне знеболювання. Одним з найбільш розповсюджених напрямків зменшення споживання опіоїдів є використання нестероїдних протизапальних засобів. Використання внутрішньовенної форми добре відомого представника цієї групи препаратів – ібупрофену відкриває нові можливості лікування болю у різних галузях хірургії, анестезіології та інтенсивної терапії. Низка досліджень, результати яких проаналізовані у даному літературному огляді ґрунтовно доводять, що використання ібупрофену дозою 800 мг внутрішньовенно дозволяє забезпечити краще післяопераційне знеболення та зменшення потреби у опіоїдних анальгетиках у порівнянні з плацебо та такими компараторами, як ацетамінофен. Також ібупрофен для внутрішньовенного введення продемонстрував кращі антипіретичні властивості у порівнянні з ацетамінофеном при лікування лихоманки у госпіталізованих пацієнтів дитячого віку.

Ключові слова: біль, анестезія, аналгезія, ібупрофен.

 

Abstract. The development of anesthesiology during the early XXI century is characterized by a tendency to limit the use of opioids both during anesthesia (low-opioid and non-opioid anesthesia) and during postoperative analgesia. One of the most common ways to reduce opioid use is to use nonsteroidal anti-inflammatory drugs. A well-known representative of this drugs group - ibuprofen opens new opportunities for the treatment of pain in various fields of surgery and anesthesiology and intensive care. A number of studies, the results of which are analyzed in this literature review, thoroughly prove that the use of ibuprofen at a dose of 800 mg intravenously provides better postoperative analgesia and reduced need for opioid analgesics compared with placebo and comparators such as acetaminophen. Ibuprofen for intravenous administration also showed better antipyretic properties compared to acetaminophen in the treatment of fever in hospitalized pediatric patients.

Key words: pain, anesthesia, analgesia, ibuprofen

 

Хірургія є невід'ємною частиною охорони здоров'я. Щорічно у світі виконується понад 300 мільйонів хірургічних процедур [1]. Попри те, що хірургічні втручання значною мірою забезпечують  виживання пацієнтів та можуть сприяти збереженню якості життя, хірургічні процедури, серед інших ризиків, часто призводять до розвитку гострого болю. Всесвітня Організація Охорони Здоров’я визначила проблему болю та її  раціональне лікування як важливе завдання системи охорони здоров’я. Незважаючи на те, що гострий біль у післяопераціїному періоді є передбачуваною проблемою, його лікування залишається складною проблемою для лікарів-анестезіологів [2]. Неадекватне лікування післяопераційного болю безпосередньо пов’язане з погіршенням стану пацієнтів та має несприятливі економічні наслідки, включаючи розвиток хронічного болю та опіоїдної залежності [3].  Саме тому, лікування післяопераційного болю залишається важливою проблемою, включаючи забезпечення адекватного контролю болю поза межами безпосереднього періоду післяопераційного відновлення [4,5]. 

Всесвітня організація охорони здоров’я розробила дуже прості і ефективні рекомендації для боротьби з болем. ВООЗ у 1986 році запропонувала поетапний підхід для лікування больового синдрому, відомий як «драбинка». Зазвичай, знеболювання з застосуванням опіоїдів є основним методом лікування більшості випадків важкого післяопераційного болю. Проте, вживання опіоїдів, особливо мономодально, пов’язане з ризиком ускладнень і побічних ефектів [6,7]. Основними побічними ефектами при застосуванні опіоїдів є пригнічення дихання, седація, сонливість, свербіж, висип на шкірі, затримка сечі, пригнічення моторики шлунково-кишкового тракту, а також післяопераційне блювання та нудота. Враховуючи наслідки епідемії застосування опіоїдів у Сполучених Штатах і Канаді, яке спричинило до 70 000 смертей від передозування наркотикотичних анальгетиків у 2017 році, автори дослідження дійшли висновку, що настав час шукати більш ефективні рішення та менш шкідливі підходи, здатні оптимізувати лікування болю в поєднанні зі зменшенням вживання опіоїдів, та зменшенням ускладнень, пов’язаних з їх використанням [8]. 

З метою уникнення ймовірних побічних ефектів, пов’язаних із призначенням опіоїдів, важливо використовувати переваги мультимодальних неопіоїдних підходів у лікуванні гострого болю у поєднанні з можливою терапією опіоїдами [9]. Беручи до уваги всі ймовірні ризики, пов’язані з застосуванням опіоїдних засобів для досягнення достатньої аналгезії на початку 1990-х була запропонована концепція «мультимодальної анальгезії» [6,7]. Мультимодальна аналгезія наполегливо рекомендується для ефективного лікування післяопераційного болю, на відміну використання монотерапії опіоїдами [10,11]. 

Крім того, мультимодальна аналгезія є одним із ключових компонентів Enhanced Recovery After Surgery (ERAS), метою якого є досягнення раннього відновлення за допомогою різноманітних підходів. Завдяки мультимодальній аналгезії може бути знижена частота виникнення опіоїд-індукованих побічних ефектів у післяопераційних пацієнтів. Раннє одужання та виписка пацієнтів досягається саме за рахунок зменшення періопераційного використання опіоїдів [12]. Окрім стратегії ERAS, ще одним нещодавнім підходом до лікування періопераційного болю є так звана безопіоїдна анестезія (opioid-free anesthesia) [13]. Цей термін відноситься до одного з варіантів ведення анестезії, який забезпечує максимальний комфорт пацієнта (включаючи знеболювання), при усуненні небажаних побічних ефектів опіоїдів.

Неопіоїдне знеболення у складі мультимодальної концепції включає ацетамінофен та/або нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ). Коли НПЗЗ та/або ацетамінофен включаються в схеми лікування опіоїдами для полегшення болю, авторами було продемонстровано опіоїд-зберігаючий ефект [14]. Останні практичні рекомендації для лікування післяопераційного болю радять, за умов відсутності протипоказань, використовувати всім пацієнтам цілодобове лікування ацетамінофеном або НПЗЗ в рамках мультимодальної анальгезії [15]. За даними цих авторів, на основі наявних доказів було узагальнено варіанти компонентів мультимодальної терапії для найбільш операцій, які виконуються найбільш часто. Звертає на себе увагу, що майже при всіх перелічених втручаннях, а саме, при торакотомії, відкритій лапаротомії, тотальній заміні кульшового суглобу, тотальній заміні колінного суглобу, Кесаревому розтині, у складі мультимодальної аналгезії пропонуються у тому числі НПЗЗ, які за необхідності можуть бути введені передопераційно, але варто зазначити про заборону використання внутрішньовенного кеторолаку. 

Ібупрофен – це НПЗЗ, який пригнічує ферменти циклооксигенази, які перетворюють арахідонову кислоту в простагландин H, медіатор запалення, болю та лихоманки. За даними деяких авторів, серед найбільш розповсюджених НПЗЗ ібупрофен має менший вплив на розвиток шлунково-кишкових побічних ефектів та серцево-судинних ризиків [16,17]. Хоча ібупрофен має тривалу історію використання як пероральний анальгетик, внутрішньовенний ібупрофен використовується в клінічній практиці лише понад 10 років з моменту схвалення Управлінням з контролю за продуктами та ліками США (Food and Drug Administration) в 2009 році. При застосуванні у дорослих рекомендується при необхідності вводити 400-800 мг ібупрофену внутрішньовенно кожні 6 годин з максимальною добовою дозою 3200 мг [18]. Найбільш поширеними побічними ефектами, пов’язаними з внутрішньовенним введенням ібупрофену є: нудота, метеоризм, блювання, головний біль, ризик кровотечі та запаморочення [19].

За даними проведеного огляду літератури Varassi et al. (2019) констатують, що ібупрофен все ще представляє великий клінічний інтерес. Фактично, з січня 2018 року з’явилося понад 1200 публікацій щодо використання ібупрофену. Його роль у лікуванні багатьох захворювань все ще з’ясовується. Проте, цей засіб добре себе зарекомендував вже протягом 50 років клінічного досвіду, який свідчить, що він є універсальним та ефективним знеболюючим засобом із встановленим і підтвердженим профілем безпеки [20].

У той саме час, за результатами проведеного огляду Ferguson et al. (2021) дійшли висновку, що враховуючи проаналізовані дані немає підстав казати, щоб підтримати або спростувати припущення, що одноразове внутрішньовенне введення ібупрофену є безпечним та ефективним засобом лікування гострого післяопераційного болю у дорослих [21]. Автори звертають увагу на те, що у цей огляд з урахуванням критеріїв включення та виключення увійшло лише одне дослідження. А переважна кількість робіт, а саме 26 досліджень, не увійшли лише тому, що ібупрофен у цих роботах вводили як компонент мультимодальної аналгезії. 

Саме тому, ми вирішили звернути увагу читачів у цьому огляді літератури на сучасні дослідження, в яких ібупрофен для внутрішньовенного застосовувався перед-, інтра- та післяопераційно у пацієнтів хірургічного профілю.

Щодо пацієнтів абдомінальної хірургії, колективом авторів Ahiskalioglu et al. (2017) було дослідження вплив превентивного внутрішньовенного введення ібупрофену на післяопераційне 24-годинне споживання опіоїдів та післяопераційний біль у пацієнтів, яким було проведено лапароскопічну холецистектомію [22]. Було виявлено, що превентивна одноразова доза ібупрофену під час лапароскопічної холецистектомії зменшила післяопераційне споживання опіоїдів у перші 24 години на 45% у порівнянні з групою плацебо ((553.00 ± 257.04 та 303.33 ± 132.08 мкг, respectively, р < 0.001)). Крім того, у післяопераційному періоді були нижчі показники рівня болю у групі ібупрофену. Схожі дослідження були також проведені Demiroluk et al. (2018) та Ekinci et al. (2019), які вивчали вплив внутрішньовенних форм ібупрофену та ацетамінофену на лікування болю та споживання опіоїдів у пацієнтів, яким було виконано операцію з лапароскопічної холецистектомії [23,24]. Єдине в чому суттєво відрізнялися ці наукові праці, пацієнти групи ібупрофену у дослідженні Demiroluk et al. отримували ібупрофен інтра- та післяопераційно. Автори обох досліджень зробили висновок, що внутрішньовенне введення ібупрофену призвело до зниження рівня болю та зменшення вживання опіоїдів після операції порівняно з ацетамінофеном. Тим не менш, навіть при одноразовій передопераційній інфузії ібупрофену Ekinci et al. резюмують, що ібупрофен може мати більш потужний знеболювальний ефект, ніж внутрішньовенний ацетамінофен.

Деякі дослідження з застосуванням внутрішньовенного ібупрофену було проведено у отоларингологічній хірургії. Çelik et al. (2018) оцінювали превентивний вплив ібупрофену для внутрішньовенного введення та парацетамолу для внутрішньовенного введення на споживання опіоїдів та аналізували рівень болю після відкритої септоринопластики [25]. Було досліджено 150 пацієнтів, яких були рандомно розподілено на три групи: група контролю (n = 50) отримала 100 мл фізіологічного розчину, група парацетамолу (n = 50) отримала 1000 мг парацетамолу внутрішньовенно, та група ібупрофену (n = 50) отримала внутрішньовенно 800 мг ібупрофену у 100 мл фізіологічного розчину перед операцією. Післяопераційне знеболення досягалося введенням опіоїдів за принципом пацієнт-контрольованої аналгезії. За результатами дослідження було виявлено, що внутрішньовенний ібупрофен має більший виражений аналгетичний ефект, ніж парацетамол, протягом перших 12 годин, але після перших 12 годин між групами ібупрофену та парацетамолу клінічно значущих відмінностей у інтенсивності болю не було. Колектив авторів Gozeler et al. (2018) на відміну від попереднього дослідження, вивчали вплив одноразової превентивної дози ібупрофену внутрішньовенно (800 мг ібупрофену в/в у 100 мл фізіологічного розчину) у порівнянні з плацебо групою (100 мл фізіологічного розчину внутрішньовенно) на післяопераційний біль і споживання опіоїдів у пацієнтів, які перенесли септоринопластику [26]. На підставі отриманих результатів автори дійшли висновку, що превентивне внутрішньовенно застосування ібупрофену в дозі 800 мг за 30 хвилин до виконання септоринопластики може бути корисним для зниження споживання опіоїдів (148.8 ± 86.4 мкг у порівнянні з 338.00 ± 81.00 мкг, відповідно) та рівня болю.

Також нашу увагу привернули дослідження в урологічній та гінекологічній сферах. Dwarica et al. (2020) вивчали відмінності у сприйнятті болю та задоволеності контролем болю у жінок, які отримують нестероїдні протизапальні препарати після операцій урологічного та гінекологічного профілю [27]. Пацієнти були рандомізовані комп’ютером на три групи: кеторолак 30 мг внутрішньовенно (15 мг, якщо вік >65 років або маса тіла <50 кг), ібупрофен 800 мг внутрішньовенно або ібупрофен 800 мг перорально кожні 8 годин, загалом 3 дози після операції. Усі пацієнти отримували пацієнт-контрольовану аналгезію гідроморфоном зі стандартизованими параметрами. Автори виявили, що у пацієнтів, не було різниці в рівні болю та задоволеності кеторолаком у порівнянні з ібупрофеном. Крім того, підгрупа пацієнтів, яким була проведена лапаротомія, мала менший біль при застосуванні кеторолаку. Доречі, Yafizham M.I. (2019) також проводив схоже дослідження. Він порівнював ефективність превентивного внутрішньовенного введення 800 мг ібупрофену та 30 мг кеторолаку у пацієнток з гінекологічними захворюваннями на підставі аналізу даних візуальної аналогової шкали [28]. Проте у цьому дослідженні автор визначив значущу різницю інтенсивності болю за середнім показником візуальної аналогової шкали для груп ібупрофену та кеторолаку у проміжку від 4-години спостереження до 24-години спостереження після втручання (p < 0,001) і необхідності у додатковому знеболюванні для обох груп (0% проти 24%).

Liu et al. (2018) дослідили ефективність та переносимість різних доз внутрішньовенного ібупрофену для покращення контролю болю та зменшення призначення опіоїдів у пацієнтів, які перенесли радикальну операцію з приводу раку шийки матки [29]. Пацієнти були випадковим чином розділені на три групи: плацебо, ібупрофену 400 мг та ібупрофену 800 мг. Першу дозу досліджуваних препаратів вводили внутрішньовенно за 30 хвилин до закінчення операції, а потім кожні 6 годин, загалом 8 доз після операції. Усі пацієнти отримували контрольовану пацієнтом внутрішньовенну аналгезію морфіном після операції. За результатами проведеної роботи автори визначили, що внутрішньовенне введення 800 мг ібупрофену було пов’язано зі значним зниженням потреби у морфіні. Ібупрофен у дозі 800 мг як правило, добре переносився при лікуванні післяопераційного болю у цих пацієнтів.

Говорячи про урологічний профіль надання допомоги, слід відмітити дослідження, в яких порівнювали ефект внутрішньовенного введення кеторолаку, морфіну, ібупрофену, парацетамолу з метою зняття болю при гострій  нирковій кліці [30,31]. Обидва дослідження показали, що ібупрофен надавав більш виражений знеболюючий ефект порівняно з іншими засобами. Крім того, Yazdani P. виявив, що НПЗЗ показали значно вищу ефективність у контролі болю при нирковій кліці, ніж опіоїди.

Дослідження аналгетичного ефекту внутрішньовенного ібупрофену проводились також в інших галузях хірургії. Як наприклад, Erdogan et al. (2018) вивчали вплив 800 мг ібупрофену внутрішньовенно та 1 г ацетамінофену внутрішньовенно на споживання опіоїдів пацієнтами при лапароскопічних втручаннях в умовах бариатричної хірургії. [32]. Автори дійшли висновку, що введення ібупрофену істотно не зменшувало споживання опіоїдів порівняно з введенням ацетамінофену, однак це зменшило інтенсивність післяопераційного болю.

Інша група авторів Mutlu et al. (2018) метою свого дослідження мали вивчення впливу превентивної одноразової дози ібупрофену на післяопераційний біль у пацієнтів, які перенесли тиреоїдектомію та на післяопераційне споживання опіоїдів протягом 48 годин [33]. Пацієнтів випадковим чином розділили на 2 групи: контрольна група (n = 20) отримувала 100 мл фізіологічного розчину за 15 хв до операції, а дослідна група (n = 20) отримувала 800 мг в/в ібупрофену в 100 мл фізіологічного розчину. Було виявлено, що ібупрофен зменшує больові відчуття та післяопераційне споживання опіоїдів. Крім того, застосування ібупрофену підвищує комфорт пацієнта, зменшуючи нудоту та блювання в ранньому післяопераційному періоді.

Viswanath et al. (2018) у своєму дослідженні порівнювали післяопераційний біль у пацієнтів, які отримували або передопераційно внутрішньовенний ібупрофен, або внутрішньовенний ацетамінофен з приводу операції на третьому молярі [34]. Колектив авторів визначив, що через 4 години після операції рівень болю в групі ібупрофену був значно нижчим, ніж у групі ацетамінофену (p = 0,004). Ця тенденція тривала протягом 24 годин (p = 0,019) та 48 годин (p = 0,017). Середня кількість наркотичного препарату, прийнятого в групі ібупрофену (2,68 ± 2,26 доз), була нижчою, ніж у групі ацетамінофену (7,32 ± 6,68 доз) (р = 0,005).

Існують також дослідження застосування внутрішньовенного ібупрофену у ортопедичних та травматологічних пацієнтів. Gürkan et al. (2019) дослідили вплив ібупрофену на післяопераційне споживання опіоїдів після операції тотального ендопротезування кульшового суглобу [35]. 40 пацієнтів, класифікованих відповідно до Американського товариства анестезіологів I та II, були рандомізовані для отримання 800 мг ібупрофену в/в кожні 6 годин або плацебо. Наприкінці операції всім пацієнтам також внутрішньовенно вводили 100 мг трамадолу і 1 г парацетамолу. У післяопераційному періоді всі пацієнти були забезпечені апаратом пацієнт-контрольованої аналгезії морфіном. Показник візуальної аналогової шкали через 24 години після операції був достовірно нижчим у групі ібупрофену (p=0,006). Споживання морфіну через 24 години було значно нижчим у групі ібупрофену порівняно з контрольною групою (p=0,026) (середні дози становили 16 мг та 24 мг відповідно). Доречи, інший колектив авторів Weisz et al. (2020) зробили такий саме висновок, як і Gürkan et al., за результатами оцінки ефективності застосування внутрішньовенного ібупрофену та мінімізації вживання опіоїдів при лікуванні гострого болю у пацієнтів з ортопедичною травмою [36]. 

Окрім досліджені у певних галузях хірургії, також є оглядові публікації з питання застосування внутрішньовенного ібупрофену. Як наприклад, Koh et al. (2015) провели науковий огляд щодо пері – та післяопераційного використання ацетамінофену та ібупрофену у дорослих [37]. Автори констатували, що внутрішньовенний ібупрофен добре переноситься пацієнтами та суттєво знижує необхідність у призначенні наркотичних анальгетиків у післяопераційному періоді. Однак автори відзначають, що кількість рандомізованих контрольованих досліджень, які підтверджують ефективність та безпеку застосування ібупрофену, невелика, тому слід з обережністю застосовувати його у певних групах пацієнтів.

Southworth разом з Sellers (2020) провели описовий огляд літератури щодо внутрішньовенного ібупрофену як одного з засобів, що використовуються для мультимодального лікування болю у стаціонарних та амбулаторних пацієнтів до та після операції, а також для лікування нехірургічного болю або лихоманки [38]. Були досліджені наступні показники: ефективність, конкурентне застосування опіоїдів, фармакокінетичні властивості, переносимість, реакція на стрес і післяопераційне відновлення завдяки ібупрофену, які були вивчені в 9 клінічних дослідженнях. Загалом до цих 9 досліджень було включено 344 дорослих пацієнтів та здорових добровольців. 200 з цих пацієнтів отримували внутрішньовенний ібупрофен, а решта 144 отримували плацебо або препарат порівняння. Автори зробили наступний висновок, що превентивне застосування ібупрофену слід розглядати як аналгетичний засіб для лікування перед- і післяопераційного болю, оскільки він має сприятливий профіль безпеки, значно нижчі рівні періопераційних цитокінів і катехоламінів, меншу кількість побічних явищ та серйозних побічних явищ, покращений пері- та післяопераційний контроль болю за рахунок зменшення вживання опіоїдних препаратів.

Kim et al. (2021) провели систематичний огляд і мета-аналіз з метою визначення, чи може одноразове передопераційне введення ібупрофену зменшити післяопераційний біль та споживання опіоїдів [39]. Пошук було здійснено у базах даних PubMed/MEDLINE, Embase, Cochrane Library (CENTRAL) і Web of Science, щоб визначити відповідні дослідження, опубліковані до травня 2020 року. Було включено шість досліджень за участю 366 учасників. Автори дійшли висновку, що одноразове введення ібупрофену перед операцією може зменшити післяопераційний біль та споживання опіоїдів протягом 24 годин після операції. Проте колектив авторів наголошує, що враховуючи високу гетерогенність і малу кількість включених досліджень, слід бути обережними при узагальненні отриманих результатів.

Підводячи підсумок всьому вищевикладеному варто відзначити, що ібупрофен дійсно має сприятливий профіль безпеки порівняно з іншими НПЗЗ, враховуючи кількість досліджень, які про це свідчать. Найбільш поширені побічні явища, які можуть бути це шлунково-кишкові та серцево-судинні, проте їх частота зустрічається відносно рідко. Зниження уваги до вживання опіоїдів у до- та післяопераційний періоди призвело до збільшення кількості неопіоїдних концепцій аналгезії, одночасно покращуючи суб’єктивний досвід пацієнтів, так званий ERAS протокол. 

З іншого боку, сучасні описові огляди періопераційного лікування болю та стратегії управління опіоїдами констатують, що і надалі є потреба у оптимізації лікування болю та опіоїдного контролю в рамках надання медичної допомоги, оскільки мультимодальна неопіоїдної концепція недостатньо використовується періопераційно, а також при запальних, скелетно-м’язових та нейропатичних ушкодженнях [40,41].

Слід враховувати, що значна частка посттравматичного та післяопераційного болю носить саме запальний характер. Саме тому використання неопіоїдних протизапальних методів є доцільною стратегією для зниження залежності від опіоїдів, при цьому не жертвуючи ефективністю в боротьбі з болем у клінічних умовах [42].

Варто згадати про те, що крім знеболюючої дії, ібупрофен є ефективним антипіретичним засобом. Тривалий час ведеться дискусія щодо визначення найбільш ефективного антипіретика – ацетамінофен vs ібупрофен серед оральних форм цих засобів. Але стосовно внутрішньовенної форми ібупрофену були отримані переконливі результати, які підтверджують його суттєво більшу ефективність у порівнянні з внутрішньовенним ацетамінофеном при лікуванні лихоманки у дітей. Khalil S. et al (2017) провели багатоцентрове дослідження серед госпіталізованих пацієнтів віком до 16 років, госпіталізованих з лихоманкою ≥38,3°C. Пацієнти були випадковим чином розподілені на групи, які отримували внутрішньовенне введення 10 мг/кг ібупрофену або ацетамінофену. Досліджуваний препарат вводили о годині 0, а потім кожні 4 години за потреби, до 5 днів. Основною метою дослідження було оцінити вплив одноразової дози внутрішньовенного ібупрофену порівняно з ацетамінофеном на зниження температура в перші 2 години після введення. Загалом 103 пацієнти отримували досліджуваний препарат. Внутрішньовенне введення ібупрофену призвело до більшого зниження температури через 2 (p= 0,005) та 4 (<0,001) години порівняно з лікуванням ацетамінофеном. Відмінностей у безпеці у та розвитку побічних явищ між групами ібупрофену та ацетанемінофену виявлено не було. Отже, внутрішньовенне введення ібупрофену є ефективним засобом для зниження температури у госпіталізованих педіатричних пацієнтів [43].

Отже, підводячи підсумки проведеного огляду літератури ми можемо зробити висновок, що головним трендом у розвитку анестезіології на початку ХХІ століття є тенденцією до обмеження використання опіоїдів як під час анестезії (низькоопіоїдна та безопіоїдна анестезія), так і під час післяопераційного знеболювання (мультимодальне знеболювання. Одним з важливих напрямків зменшення споживання опіоїдів є використання нестероїдних протизапальних засобів. Використання внутрішньовенної форми добре відомого представника цієї групи препаратів – ібупрофену (бупіролу) відкриває нові можливості лікування болю у різних галузях хірургії (оториноларингологія, стоматологія, абдомінальна та ортопедична), анестезіології та інтенсивної терапії. Низка досліджень, результати яких проаналізовані у даному  літературному огляді ґрунтовно доводять, що використання ібупрофену дозою 800 мг внутрішньовенно дозволяє забезпечити краще післяопераційне знеболення та зменшення потреби у опіоїдних анальгетиках у порівнянні з плацебо та такими компараторами, як ацетамінофен. Також ібупрофен для внутрішньовенного введення продемонстрував кращі антипіретичні властивості у порівнянні з ацетамінофеном при лікування лихоманки у госпіталізованих пацієнтів дитячого віку.



Література

  1. Meara, J.G.; Leather, A.J.M.; Hagander, L.; Alkire, B.C.; Alonso, N.; Ameh, E.A.; Bickler, S.W.; Conteh, L.; Dare, A.J.;Davies, J.; et al. Global Surgery 2030: Evidence and solutions for achieving health, welfare, and economic development. Lancet2015, 386, 569–624. 

  2. Koh W, Nguyen KP, Jahr JS. Intravenous non-opioid analgesia for peri- and postoperative pain management: a scientific review of intravenous acetaminophen and ibuprofen. Korean J Anesthesiol. 2015 Feb;68(1):3-12. doi: 10.4097/kjae.2015.68.1.3. 

  3. Gan, T.J. Poorly controlled postoperative pain: Prevalence, consequences, and prevention. J. Pain Res. 2017, 10,2287–2298.

  4. Jahr JS, Bergese SD, Sheth KR, et al. Current perspective on the use of opioids in perioperative medicine: an evidence-based literature review, national survey of 70,000 physicians, and multidisciplinary clinical appraisal. Pain Med. 2018;19(9):1710–9. https://doi.org/10.1093/pm/pnx191

  5. Lovich-Sapola J, Smith CE, Brandt CP. Postoperative Pain control. Surg Clin North Am. 2015;95(2):301–18. https://doi.org/10.1016/j.suc.2014.10.002.] 

  6. Kehlet H, Dahl JB. The value of "multimodal" or "balanced analgesia" in postoperative pain treatment. Anesth Analg 1993; 77: 1048-56. 

  7. Dahl JB, Rosenberg J, Dirkes WE, Mogensen T, Kehlet H. Prevention of postoperative pain by balanced analgesia. Br J Anaesth 1990; 64: 518-20. 

  8. National Institute on Drug Abuse. Overdose Death Rates. Available at: https://www.drugabuse.gov/related-topics/trends-statistics/overdose-death rates [Accessed: 28-01-2019] 

  9. Wardhan R, Chelly J. Recent advances in acute pain management: understanding the mechanisms of acute pain, the prescription of opioids, and the role of multimodal pain therapy. F1000Research. 2017;6:2065. doi:10.12688/f1000research.12286.1

  10. Chou R, Gordon DB, de Leon-Casasola OA, Rosenberg JM, Bickler S, Brennan T, et al. Management of Postoperative Pain: a clinical practice guideline from the American pain society, the American Society of Regional Anesthesia and Pain Medicine, and the American Society of Anesthesiologists' committee on regional anesthesia, executive committee, and administrative council. J Pain 2016; 17: 131-57.

  11. Wick EC, Grant MC, Wu CL. Postoperative multimodal analgesia pain management with nonopioid analgesics and techniques: a review. JAMA Surg 2017; 152: 691-7. 

  12. Kaye AD, Urman RD, Rappaport Y, Siddaiah H, Cornett EM, Belani K, et al. Multimodal analgesia as an essential part of enhanced recovery protocols in the ambulatory settings. J Anaesthesiol Clin Pharmacol 2019; 35: S40-s5. 

  13. Harkouk H, Fletcher D, Beloeil H. Opioid free anaesthesia: Myth or reality? Anaesthesia Critical Care & Pain Medicine. 2019;38(2):111-112. DOI: 10.1016/j.accpm.2019.01.005. 

  14. Elia N, Lysakowski C, Tramèr M. Does multimodal analgesia with acetaminophen, nonsteroidal anti-inflammatory drugs, or selective cyclooxygenase-2 inhibitors and patient-controlled analgesia morphine offer advantages over morphine alone? meta-analyses of randomized trials. Anesthesiology. 2005;103(6):1296–304 doi: 0000542–200512000-00025.

  15. Chou R, Gordon DB, de Leon-Casasola OA, Rosenberg JM, Bickler S, Brennan T, et al. Management of Postoperative Pain: a clinical practice guideline from the American pain society, the American Society of Regional Anesthesia and Pain Medicine, and the American Society of Anesthesiologists' committee on regional anesthesia, executive committee, and administrative council. J Pain 2016; 17: 131-57. 

  16. Castellsague J, Riera-Guardia N, Calingaert B, Varas-Lorenzo C, Fourrier-Reglat A, Nicotra F, et al. Individual NSAIDs and upper gastrointestinal complications. Drug Saf 2012; 35: 1127-46.    

  17. McGettigan P, Henry D. Cardiovascular risk with non-steroidal anti-inflammatory drugs: systematic review of population-based controlled observational studies. PLoS Med 2011; 8: e1001098.   Gregory’s pediatric anesthesia / edited by Dean B. Andropoulos, George A. Gregory.6th edition 2020. 

  18. Inc. CP. CALDOLOR (ibuprofen) Injection, for intravenous use [Internet]. [cited 2020 30 Sep]. Available from www.accessdata.fda.gov/drugsatfda_docs/label/2009/022348lbl.pdf.

  19. Lexicomp Online. Ibuprofen. www.wolterskluwercdi.com/clinical-drug-information/ (accessed 5 Nov 2020). 

  20. Varrassi, Giustino; Pergolizzi, Joseph V.; Dowling, Pascal; Paladini, Antonella (2019): Ibuprofen Safety at the Golden Anniversary: Are All NSAIDs the Same? A Narrative Review. Adis Journals. Figure. https://doi.org/10.6084/m9.figshare.10075727.v1.

  21. Ferguson_MC, Schumann_R, Gallagher_S, McNicol_ED. Single-dose intravenous ibuprofen for acute postoperative pain in adults. Cochrane Database of Systematic Reviews 2021, Issue 9. Art. No.: CD013264. DOI: 10.1002/14651858.CD013264.pub2. 

  22. Ahiskalioglu EO, Ahiskalioglu A, Aydin P, Yayik AM, Temiz A. Effects of single-dose preemptive intravenous ibuprofen on postoperative opioid consumption and acute pain after laparoscopic cholecystectomy. Medicine (Baltimore). 2017 Feb;96(8):e6200. doi: 10.1097/MD.0000000000006200. 

  23. Demiroluk, ÖznurAbitağaoğlu, SüheylaGöçmen, Dilara KaracaÖzcabi, YetkinAri, Dilek ErdoğanTürkiye Klinikleri. Tip Bilimleri Dergisi: Turkiye Klinkeri Journal of Medical Sciences; Balgat Том 39, Изд. 3,  (2019): 278-284. DOI:10.5336/medsci.20l8-63679.

  24. Ekinci M, Ciftci B, Celik EC, Köse EA, Karakaya MA, Ozdenkaya Y. A Randomized, Placebo-Controlled, Double-Blind Study that Evaluates Efficacy of Intravenous Ibuprofen and Acetaminophen for Postoperative Pain Treatment Following Laparoscopic Cholecystectomy Surgery. J Gastrointest Surg. 2020 Apr;24(4):780-785. doi: 10.1007/s11605-019-04220-1. 

  25. Çelik EC, Kara D, Koc E, Yayik AM. The comparison of single-dose preemptive intravenous ibuprofen and paracetamol on postoperative pain scores and opioid consumption after open septorhinoplasty: a randomized controlled study. Eur Arch Otorhinolaryngol. 2018 Sep;275(9):2259-2263. doi: 10.1007/s00405-018-5065-6.

  26. Gozeler MS, Sakat MS, Kilic K, Ozmen O, Can A, Ince I. Does a single-dose preemptive intravenous ibuprofen have an effect on postoperative pain relief after septorhinoplasty? Am J Otolaryngol. 2018 Nov-Dec;39(6):726-730. doi: 10.1016/j.amjoto.2018.07.023. 

  27. Dwarica DS, Pickett SD, Zhao YD, Nihira MA, Quiroz LH. Comparing Ketorolac With Ibuprofen for Postoperative Pain: A Randomized Clinical Trial. Female Pelvic Med Reconstr Surg. 2020 Apr;26(4):233-238. doi: 10.1097/SPV.0000000000000740.

  28. Muhammad Izhar Yafizham. Comparison of the VAS Values for the Administration of Preemptive Analgesia with Intravenous Ibuprofen 800 Mg and Intravenous Ketorolac 30 Mg for Postoperative Patients after Gynecological Abdominal Surgery under General Anesthesia  International Journal of Innovative Science and Research Technology Volume 4 - 2019, Issue 6 – June. 

  29. Liu X, Wang X, Zhao W, Wei L, Zhang P, Han F. A prospective, randomized, double-blind, placebo-controlled trial of acute postoperative pain treatment using opioid analgesics with intravenous ibuprofen after radical cervical cancer surgery. Sci Rep. 2018 Jul 5;8(1):10161. doi: 10.1038/s41598-018-28428-4. 

  30. Comparative Study of Individual Pain relief Effect of 2 Intravenous Ibuprofen Intravenous Morphine, Intravenous 3 ketorolac Separately in renal colic Patient ED  Parivahs Yazdani1.*

  31. Cenker E, Serinken M, Uyanık E. Intravenous paracetamol vs ibuprofen in renal colic: a randomised, double-blind, controlled clinical trial. Urolithiasis. 2018 Aug;46(4):369-373. doi: 10.1007/s00240-017-0997-7. Epub 2017 Jul 5. PMID: 28681267.

  32. Erdogan Kayhan G, Sanli M, Ozgul U, Kirteke R, Yologlu S. Comparison of intravenous ibuprofen and acetaminophen for postoperative multimodal pain management in bariatric surgery: A randomized controlled trial. J Clin Anesth. 2018 Nov;50:5-11. doi: 10.1016/j.jclinane.2018.06.030.

  33. Mutlu V, Ince I. Preemptive intravenous ibuprofen application reduces pain and opioid consumption following thyroid surgery. Am J Otolaryngol. 2019 Jan-Feb;40(1):70-73. doi: 10.1016/j.amjoto.2018.10.008. 

  34. Viswanath A, Oreadi D, Finkelman M, Klein G, Papageorge M. Does Pre-Emptive Administration of Intravenous Ibuprofen (Caldolor) or Intravenous Acetaminophen (Ofirmev) Reduce Postoperative Pain and Subsequent Narcotic Consumption After Third Molar Surgery? J Oral Maxillofac Surg. 2019 Feb;77(2):262-270. doi: 10.1016/j.joms.2018.09.010. 

  35. Gürkan Y, Yörükoğlu HU, Işık E, Kuş A. The Effect of Ibuprofen on Postoperative Opioid Consumption Following Total Hip Replacement Surgery. Turk J Anaesthesiol Reanim. 2019 Feb;47(1):31-34. doi: 10.5152/TJAR.2018.48265. 

  36. Weisz RD, Fokin AA, Lerner V, Flynt A, Macias-Perez I, Pavliv L, Crawford M, Puente I. Intravenous Ibuprofen Reduces Opioid Consumption During the Initial 48 Hours After Injury in Orthopedic Trauma Patients. J Orthop Trauma. 2020 Jul;34(7):341-347. doi: 10.1097/BOT.0000000000001733. 

  37. Koh W, Nguyen KP, Jahr JS. Intravenous non-opioid analgesia for peri- and postoperative pain management: a scientific review of intravenous acetaminophen and ibuprofen. Korean J Anesthesiol. 2015 Feb;68(1):3-12. doi: 10.4097/kjae.2015.68.1.3. 

  38. Southworth SR, Sellers JA. Narrative Summary of Recently Published Literature on Intravenous Ibuprofen. Clin Ther. 2020 Jul;42(7):1210-1221. doi: 10.1016/j.clinthera.2020.05.004. 

  39. Kim SY, Lee S, Lee Y, Kim H, Kim KM. Effect of single dose preoperative intravenous ibuprofen on postoperative pain and opioid consumption: a systematic review and meta-analysis. Korean J Anesthesiol. 2021 Oct;74(5):409-421. doi: 10.4097/kja.21050. 

  40. PAIN MANAGEMENT BEST PRACTICES INTER-AGENCY TASK FORCE REPORT Updates, Gaps, Inconsistencies, and Recommendations DRAFT FINAL REPORT PAIN MANAGEMENThttps://www.hhs.gov/sites/default/files/pain-mgmt-best-practices-draft-final-report-05062019.

  41. Hyland SJ, Brockhaus KK, Vincent WR, Spence NZ, Lucki MM, Howkins MJ, Cleary RK. Perioperative Pain Management and Opioid Stewardship: A Practical Guide. Healthcare (Basel). 2021 Mar 16;9(3):333. doi: 10.3390/healthcare9030333. 

  42. Southworth SR, Sellers JA. Narrative Summary of Recently Published Literature on Intravenous Ibuprofen. Clin Ther. 2020 Jul;42(7):1210-1221. doi: 10.1016/j.clinthera.2020.05.004.

  43. A multicenter, randomized, open-label, active-comparator trial to determine the efficacy, safety, and pharmacokinetics of intravenous ibuprofen for treatment of fever in hospitalized pediatric patients. Samia N. Khalil, Barry J. Hahn, Corrie E. Chumpitazi, Amy D. Rock, Byron A. Kaelin and Charles G. Macias BMC Pediatrics (2017) 17:42 DOI 10.1186/s12887-017-0795-y